1 квітня в Антарктиду вирушила українська експедиція

— 20 квітня на станції “Академік Вернадський” відзначатиму шістдесятиріччя. Це моя шоста експедиція. Вперше поїхав на Антарктичний півострів у лютому 2002‑го, — розповідає керівник Української антарктичної експедиції Віктор Лук’янченко, 59 років.

1 квітня до Антарктиди вирушила 22-га українська експедиція. З Києва до порту Ушуайя, крайньої точки Південної Америки, дорога з пересадками займає добу. Звідти судном до станції — три-чотири доби.

Цього року на “Академік Вернадський” вирушили 12 осіб. Це технічний персонал — механік, лікар, кухар, системний адміністратор і адміністратор зв’язку. З науковців поїхали метеорологи, біологи та геофізики. Експедиція триватиме рік. На неї держава виділила трохи більше 39 млн грн.

— Команду набирали довго. Технічний персонал шукали через оголошення та центр зайнятості. Кандидатури дослідників висували провідні наукові установи. Кілька тижнів учасників готували до експедиції. Вони проходили медичну комісію, навчання у змодельованих та наближених до Антарктики умовах, — розповідає Віктор Лук’янченко. — Проводили тестування на психологічну сумісність. Рік вони житимуть і працюватимуть в обмеженому просторі. Тому треба зробити все, щоб уникнути сварок. Жінок із собою не беремо. Між ними часто виникають конфлікти.

Члени експедиції проводять в Антарктиді геофізичні, медико-біологічні та гідрометеорологічні дослідження. Метеорологи вимірюють рівень снігу, льодовиків, вивчають природні води. Кожні дві години зібрані дані надсилають у Міжнародний центр даних. Геофізики вивчають магнітну сферу Землі, геокосмос, гідрологію. Біологи — рослинний і тваринний світ півострова.

— Маємо спільний проект зі США, Аргентиною, Австралією та Польщею з вивчення пінгвінів. Торік завдяки спільній програмі встановили камери відеоспостереження. Це дає змогу біологам скласти карти переміщення птахів, спостерігати, як змінюється поголів’я протягом року, — розповідає науковець.

З листопада до березня на станцію приїздять організовані групи туристів по 20 осіб. Їм розповідають про наукову діяльність, показують приміщення.

На станції “Академік Вернадський”, окрім наукових офісів, лабораторій та спальних приміщень, є душ, лазня, бібліотека й операційна.

— У приміщеннях тепло. По станції ходимо у капцях і футболках. Популярним серед туристів і науковців став бар “Фарадей”. Там є більярд, доміно, дартс. Можна пограти на гітарі й поспівати. Такого поняття, як “вихідний день”, на станції немає. Працювати в своєму напрямку і виконувати роботу потрібно щодня. Телефонувати додому можна, але за власний кошт. Нам держава не настільки багато платить, щоб часто розмовляти. Тому з домом тримаємо зв’язок через інтернет. Та й то можна відправити лише один лист на тиждень.

47 градусів морозу зафіксували на станції “Академік Вернадський” 2003 року. Це найнижча температура за всю історію досліджень в Антарктиді. У теплі зими температура там не опускається нижче -18°С. Улітку найвища температура 0°С.

Безхмарним небо в Антарктиді буває протягом 24–32 днів на рік. Решта часу — хмарно, часто йде сніг.

Станцію купили за один фунт стерлінгів

Станція “Академік Вернадський” — це змінена британська станція “Фарадей”. 1996 року Англійське антарктичне товариство передало її Україні за символічну плату в один фунт стерлінгів. До 2006-го українські науковці повинні були передавати результати досліджень британцям. Заснований науковий центр 1947 року.

1993-го англійці вирішили передати станцію державі, яка має наукові розробки, пов’язані з Антарктидою. В Україні такі були, а відповідну для цього станцію забрала Росія як правонаступниця СРСР. Тому “Фарадей” передали Україні.

Наша держава входить до 29 країн, які мають право голосу та вето при ухваленні міжнародних рішень щодо Антарктиди. У майбутньому може претендувати на частину стратегічних ресурсів на цій території — нафту, газ, вугілля і золото. Зараз Україна має свою квоту на вилов там риби.

Шукайте деталі в групі Facebook


Загрузка...

Джерело.