“Я всього лише попросив тещу посидіти з онуком, з цукерками прийшов, а вона мене просто oшeлeшила”

Зазвичай тещ або не люблять, або ставляться до них з упередженням. А ось мій колега завжди відгукувався про матір своєї дружини з великою повагою.

На моє запитання, в чому секрет його хороших відносин з тещею, він мені відповів:

“Коли я одружився, з побоюванням поглядав на свою тещу. Я занадто багато наслухався свого часу оповідань і скарг від своїх друзів на шкідливих тещ, і думав, що так буває з усіма. Тим більше, що мама моєї дружини була на момент весілля самотня і я чекав, що вона буде від нудьги втручатися в нашу сім’ю.

Але час минав, теща особливо на горизонті не мелькала. Вона, звичайно, щодня телефонувала до дочки – я регулярно чув, як дружина щебече з нею по телефону, але цим справа і обмежувалася.

Потім народилася дитина і я думав, що, напевно, тепер вона буде днювати і ночувати в нашій квартирі, щоб навчати уму-розуму. Але теща і тут мене розчарувала – вона купила коляску, притягла цілий чемодан пелюшок-сорочечок і знову тихенько зникла.

Вона, звичайно, допомагала посидіти з дитиною, коли дружині потрібно було терміново відлучитися в поліклініку або до зубного.



Але цим справа і обмежувалася.

Але ось одного разу у мене виник шикарний план. Наближалося літо і я запропонував дружині поїхати кудись на море відпочити. А дитину на цей час залишити її мамі – все-одно вона одна, нехай порадіє онукові.

Дружина посміхнулася і запропонувала мені самому поговорити про це з її мамою.

Приходжу я до тещі, навіть не просто так, а з цукерками. Вона посміхається, зустрічає, заварює чай. Я розповідаю їй, що непогано б онукові літо провести з бабусею, поки батьки трохи відпочинуть і наберуться сил на морі. Вона вислуховує мене і відповідає:

– Я, звичайно, могла б забрати до себе на літо онука, мені це не важко. Але ось скажи мені, мій дорогий зятю, коли у тебе ще буде можливість відвезти на море трирічного сина? Тільки цього року.

Тому що, через рік – це буде чотирирічний хлопчик, тобто трохи вже інший. І ти назавжди втратиш ціле літо спілкування з сином, сплавивши його бабусі. Невже ти так легко віддаси мені таку коштовність?

А ще через років п’ятнадцять твій власний син уже сам не захоче їхати з тобою на море, тому що буде дорослий і у нього будуть свої друзі. Він швидко виросте, а у тебе навіть не залишиться спогадів, як ти вперше завів, тримаючи за руку, захопленого малюка у його хвилі.

Як вперше поклав йому на долоню мушлю і вперше побудував разом з ним пісочний замок. Це перш за все твоє право! І право твого сина пам’ятати, що вперше море показав йому саме тато, а не якийсь інший чоловік. Не лишай його цього!

– Повір моєму досвіду, – продовжила вона, – наші діти з нами на вельми нетривалий період нашого життя. І кожна мить, проведена з ними – неповторна.

І ти знаєш, я задумався. Я згадав, як мене самого постійно на все літо відправляли до бабусі в село. Пригадав, як у мого батька постійно не було на мене часу – весь забирала робота. А потім його звалив iнфapкт і, виявилося, мені дійсно нічого про нього згадати.

Тому, в той рік на море ми поїхали разом. І через рік теж.

А тещу свою я люблю і поважаю, тому що це дійсно мудра жінка.”