Всього 0,29 злотих за дзвінки до України – закликає українською рекламний банер польського мобільного оператора. На автовокзалі у Кракові він перший кидається в очі через величезні розміри. Банкомат на одній із сусідніх вулиць пропонує за мову обслуговування – українську. Так із Кракова починається подорож до Опольського воєводства, де працює до 80 тис. моїх співвітчизників, пише Gazeta.ua
За 3 год. виходжу на вокзалі в Ополі. Місто лежить на південному сході країни в історичній області Сілезії. З важкою валізою шукаю острівки прокладеного тротуару – центр міста переритий через ремонт вулиць.
“За містом ще з комуністичних часів тягнеться слава чистого, доглянутого і комфортного, – розповідає ввечері директор Опольської туристичної організації Пьотр Мєлєц. – Ополе – найменше з воєводських міст (120 тис. населення. – ред). Камерне, компактне, усі інституції знаходяться поруч. Не треба, як у Варшаві, годинами стояти в корках. Безробіття майже нема – 1,5 процента. Хоча молодь нарікає, що бракує робочих місць, які б відповідали рівню їхньої освіти, фаху. Це правда. Але загалом ситуація виглядає непогано. Чоловік, який займається рекрутацією українських працівників, говорив, що в Ополі зараз працює їх близько 10 тис. Додайте студентів з України. От і буде, що 10 відсотків усіх мешканців міста – українці. У воєводстві їх працює 60-80 тис.”.
Старе місто Ополя – вузькі та тихі бруковані вулички, кілька монументальних храмів, за ним – набережна річки Одри з каналами. Вони разом із архітектурою створюють краєвид, що нагадує венеційський. Місцевість так і називають – “Опольська Венеція”. В одній із вуличок поруч із Ринком над входом до пабу прикріплений логотип пива “Оболонь”.
“Власник цього закладу прийшов до мене і запропонував безкоштовно розмістити у своєму хостелі родини українців. Ті мали приїхати на ідентифікацію тіл після випадку наприкінці лютого цього року – машина з їхніми рідними в’їхала у поїзд”, – розповідає почесний консул України в Ополі Ірена Пордзік. Пізно ввечері вона відчиняє двері консульства на 2 поверсі старої кам’яниці. Просторий офіс розрахований на 2 робочі місця – для неї та асистента. Тут часто приймають український працівників з їхніми питаннями.
Прийшов до мене і запропонував безкоштовно розмістити у своєму хостелі родини українців
Консульство відкрили у вересні минулого року. Пані Ірена – перша жінка, яка керує українською дипломатичною установою в Польщі. Народилася біля Ополя. Відкрила логістичну фірму. Серед своїх працівників мала багато українських водіїв-далекобійників. Довгий час займалася налогодженням економічного співробітництва з Україною.
“Останнім часом українців беруть на керівні менеджерські посади. І не лише для того, щоб полегшити спілкування з українськими робітниками. Але і з тої причини, що навіть на такі місця бракує працівників серед поляків, – продовжує Ірена Пордзік. – Українців тут розглядають як важливий сегмент споживачів. До них скерована широка пропозиція банків. Навіть на телефони поляків приходять від банків есемески українською. Хоч консульство ще не працює і року, до нас встигли звернутися 2 польські банки з пропозиціями підтримати наші заходи. Натомість ми маємо поставити банери, що українці можуть користуватися їхніми послугами”.
“Існує легенда, ніби тутешній князь Владислав Опольчик переказав українцям кольори нашого прапору – жовтий і блакитний. Коли до нас приїжджають туристи з України і бачать на вулицях прапори воєводства, кажуть: “О, схоже, тут якесь українське свято сьогодні”, – говорить гід на вежі П’ястів. З неї розгортається краєвид Ополя – за червоними черепичними дахами середмістя сіріють блоки житлових масивів.
Ополе – одне із найстаріших міст Польщі. Засноване у Х ст. Частина земель сучасної України у XIV ст. були у складі Опольского князівства. Більший час територія лежала у межах Пруссії. Стала польською 1945-го. Відносно мало потерпіла під час Другої світової вiйни.
Більший час територія лежала у межах Пруссії. Стала польською 1945-го
Цього року Ополе стало другим серед найбагатших воєводських міст. Його випередила лише Варшава. Рейтинг визначили шляхом поділу доходу міста на кількість мешканців. Список щороку складає журнал для самоурядовців “Спільнота”. За останній місяць середня зарплата по воєводству склала 4,8 тис. злотих – 35 тис. грн.
“Наше воєводство завжди вважалося заможним. Багато мешканців тут німецького походження. Мають подвійне громадянство. У часи комунізму отримували гроші від родичів із Німеччини, вкладали тут інвестиції”, – каже директор Опольської туристичної організації Пьотр Мєлєц.
“Тут кожен мешканець відчуває відповідальність за своє село, його вигляд і порядок, – додає Аліна Дорош-Собка з Львівщини, співробітниця відділу співпраці із закордоном і промоції регіону маршалковської адміністрації. – Навіть малі діти чи старі роблять мінімальний внесок у розвиток села. Якщо дитина йде по селу, то це як у себе по подвір’ю: оцей ігровий майданчик мій тато робив, а це мій сусід пофарбував клумбу.
Тут нема біля хати корів чи свиней, а – квіти. Господарство мають хіба фермери. І тримають його якнайдалі від села. Люди усі продукти купують у маркеті.
Однак сьогодні село – це спальня для тих, хто щодня їде працювати до міста. Молодь вирушає або за кордон – Ірландія, Англія, Німеччина, або вчиться у вузах”.
У регіоні розвивають тематичні села. Так мешканці отримують альтернативні способи заробітку на туризмі. Село Мачеїв пов’язане з історією виробництва меду. Має музей бджолярства під відкритим небом із різними видами пасік і бортів. Туристи відвідують розплідник маток, яких розвозять по усій країні. Також тут можна купити усе необхідне для створення власної пасіки. У місті Бичини – все у лицарському стилі. Кілька родин повністю живуть в умовах середньовічних лицарів. У селі Пшеход організовують футбольні чемпіонати для пожежників. Тільки у м’яч грають у басейні напором води з пожежних рукавів.
“Промуємо наш регіон, у першу чергу, для місцевих мешканців. Бо часто іноземні туристи про нього більше знають, ніж поляки. Серед поляків нині модно їздити до Туреччинм та Хорватії. Традиційно – до нас на Балтійське море. Звідси також їдуть у гори або до Чехії – до неї 80 км”, – додає Аліна Дорош-Собка.
До вiйни з України сюди приїжджали цілі екскурсійні групи. На вихідних годі було знайти готель, щоб там не зупинилися українські туристи. Сьогодні майже половина іноземних туристів Опольського воєводства – німці.
Шукайте деталі в групі Facebook