Одного разу я не витримала і прямо запитала дочку коли ж вона представить нам свого молодого чоловіка.
– Про кого ти, мамо?! – злякалася Яна.
– Про те, хто викрав твоє серце.
Дочка густо почервоніла у відповідь.
– Може ви приїдете в наступні вихідні?
– Добре, я подумаю.
– Та що тут думати? Приготую вареники твої улюблені, окрошку, полуничний пиріг.
– Ой, знаєш адже як мене заманити, я поговорю з Гришком.
– Значить його звуть Григорій. Розкажи який він, мабуть казковий принц на білому коні!
– Ні мам, він краще принца.
У вівторок дочка зателефонувала і повідомила, що вони будуть у нас на вихідних. Я миттю взялася за прибирання, потім побігла купувати продукти. Як я хвилювалася! Хотілося не вдарити в бруд обличчям, щоб Яна нами пишалася.
Я побачила його на порозі та просто ноги підкосилися, дочка представляла нам свого коханого, а я з усіх сил намагалася бути ввічливою і посміхатися гостю.
– Господи! Та цей Гриша вдвічі старший за неї!! – шепнула я чоловікові, коли вони пішли в вітальню
– Схоже вона зовсім з глузду з’їхала, я ось що скажу тобі Лариса – ми не можемо цього допустити!
– І що ти збираєшся зробити? Заборониш з ним зустрічатися?
Забороню, якщо нічого іншого не залишиться!
Тут з кімнати виглянула дочка
– Тобі допомогти мам?
– Ні вже, обійдусь- пробурчала я, але дочка схоже нічого не помітила.
– Тоді ми підемо прогуляємося, я покажу Гриші свою школу, парк, гойдалки-каруселі.
– А навіщо … у мене все готово майже, охолоне ж – я так і зависла, дуже не хотілося щоб сусіди побачили дочку з ним.
– Ми зовсім не втомились, скоро повернемося.
Це були найгірші вихідні в моєму житті. Ну не могла я погодиться з тим, що наша дівчинка зв’язалася з людиною, яка їй в батьки годиться! І нехай він найбільш прегарний чоловік, далі то що? Які перспективи? Інтереси різні, запити теж. Він – викладач, вона – студентка. Різні покоління. Про які стосунки взагалі можна говорити.
– Та не приймай все так близько до серця, все сто разів зміниться, молода ж, – намагався втішити чоловік, коли ми проводили гостей.
– Даремно ти так думаєш, вона його ні на кого не проміняє, я бачу.
Пізно ввечері зателефонувала Яна, повідомила, що доїхали добре, потім забарилася і додала:
– Тепер то ти розумієш, чому не варто було поспішати знайомити вас з Григорієм.
– Але ж можна було хоча б попередити, ми очікували побачити ровесника, а приїхав чоловік, що годиться тобі в батьки.
– А якби ви знали, інакше б відреагували? – усміхнулася донька.
– Ні, але це не було б таким удалом, я трохи не знепритомніла, дочко, які у вас з ним можуть бути стосунки?
– Це ми самі вирішимо
– Подумай, що буде через 15 років. Ти – молода жінка в розквіті сил, а він старий. Тобі захочеться в клуб, театр, а він буде сидіти на дивані перед телевізором, ти будеш мріяти про відпочинок на екзотичному острові в бунгало, а він в санаторії.
Я говорила жорстокі речі, за всяку ціну хотіла втовкмачити доньці у що вона влазе. Переконати, що щастя буде недовговічним. Але Яна розплакалася і кинула трубку.
Я намагалася поговорити з нею ще кілька раз одна і з чоловіком. Все бестолку.
Тому ми з батьком вирішили діяти через Григорія. Коли Яна була у ванній я знайшла в її телефоні номер. Провівши дочку на поїзд відразу зателефонувала. Момент саме був відповідний, дочки з ним не було.
– Ви – підлий егоїст, який використовує молоду дівчину, – кричала я в трубку – якби ви її дійсно любили то залишили б у спокої!
Він мовчки слухав, а в кінці сказав:
– Сподіваюся ви коли небудь зрозумієте, як ми щасливі разом. І зможете це прийняти.
Нагрубивши наостанок я кинула трубку, сьогодні навіть соромно згадувати про це, але хто міг подумати, що життя раптом зробить крутий віраж.
Увечері я зателефонувала доньці дізнатися, як вона доїхала, але ніхто не відповідав, а опівночі подзвонив Григорій.
– Мені дуже шкода, але я повинен повідомити, що Яночка потрапила в авapію і зараз знаходиться в лікарні.
Насилу оговтавшись ми сіли в машину і вже через дві години були в місті. Дочкy все ще опеpyвали.
Ніч в лікарняному коридорі тривала нескінченно, я молилася щоб все було добре у нашої дівчинки, чоловік сидів прикривши обличчя руками. Гриша нервово смикав ногою.
Нарешті вийшов лікар.
– Її життю нічого не загpoжує. Решта поки невідомо.
«Яна буде жити!» – це було головне, що в той момент дійшло до мене.
Ми відправили Гришу додому, а самі з чоловіком залишилися. Вранці дочкин друг знову прийшов. Він провідував її щодня. Потім стало відомо, що по переду у доньки довга реабілітація, щоб відновити пошкоджену ногу.
Як тільки вона дізналася про це, терміново викликала Григорія до себе.
Вони розмовляли хвилин п’ятнадцять від сили, він вийшов, зовсім пригнічений і заплаканий.
– Яна веліла мені більше не приходити сюди, але я не можу без неї.
Мені було це незрозуміло. Адже рішення дочки йому тільки на руку, знайде собі ще одну молоду, здорову. Але він приходив щодня і сидів мовчки чекав. Нарешті я не витримала, побачивши його в черговий раз.
– Навіщо ви знову прийшли? Вас же звільнили від відвідувань!
– Чекаю свого часу
– Не зрозуміла. Вибачте, чого чекаєте?
– Коли Яна зрозуміє, що не тільки вона потребує мене, але і я теж потребую її.
І знаєте, цей упертюх все-таки домігся свого. Дочка покликала його до себе. Коли через якийсь час я заглянула до неї, він сидів на стільці біля ліжка, поклавши голову їй на гpyди, а вона гладила його волосся. Це зворушилось мене до сліз.
Я плакала від сорому за свою поведінку, і від радості, що моя дівчинка не залишиться одна.
Минув рік, Яночка повністю одужала, залишилася невелика кульгавість, але це все дрібниці в порівнянні з тим, що могло б статися.
Днями Яна з Григорієм приїжджали до нас в гості щасливі, очі горять, повідомили, що вирішили одружитися, не встигли ми з чоловіком привітати і щиро порадіти за них, як дочка сказала:
– Це ще не всі новини, мамо і тато прийміть наші вітання скоро ви станете бабусею і дідусем!
Я дивилася на майбутнього зятя і думала, що ось він найкращий чоловік на світі для нашої дівчинки. Не хлопець, а саме чоловік. І я звичайно маю на увазі не тільки вік.
Шукайте деталі в групі Facebook