Святий вечір 2019 багатий на прикмети, традиції та обряди, які повинен знати кожен українець. Як правильно провести Надвечір’я Різдва Христового і що можна, а що не можна робити на Святий вечір
Щороку 7 січня православні християни славлять народження Сина Божого. З давніх-давен святкування Різдва в Україні мало особливе, символічне значення. Передує ж Різдву – Святвечір – одне з найурочистіших свят, яке відзначають напередодні, 6 січня. Дізнайтеся про традиції святкування Надвечір’я Різдва Христового та прикмети в цей день!
Відзначання Надвечір’я Різдва Христового в Україні є традицією споконвічною. Ще з сивої давнини наші предки створювали у цей день атмосферу затишку, миру, злагоди й щастя у своїх оселях. Допомагали їм це зробити прадавні звичаї та обряди, які були невіддільною (частина/ознака) складовою празникування Святвечору та Різдва в цілому. У цих звичаях – наша історія, саме тому так важливо дотримуватись усіх традицій, які заповідали нам наші пращури, адже в них наше минуло і прийдешнє, пише Радіо Максимум
За древнім звичаєм передує Святвечору ретельне прибирання оселі та обійстя, яке символізує оновлення. У давнину господині вибілювали оселю та чепурили комини – розмальовуючи їх барвистими квітами. Усі поверхні в будинку застеляли новими або ретельно випраними рушниками та скатертинами. Намагалися до свята оновити посуд й одяг. У святковій підготовці брали участь усі члени сім’ї – від малого до великого, адже дружність родини, взаєморозуміння та взаємодопомога є важливою умовою різдвяних святкувань. Утім, основну роботу, традиційно виконувала господиня – приготування святкової їжі. Найбільше їй допомагала старша донька. У наш час ця традиція лишається незмінною: за приготування різдвяних страв відповідальні переважно жінки.
Одним з важливих звичаїв відзначання Святвечору є внесення до хати господарем дому снопа пшениці або жита, який називається “дідухом”. Він символізує добробут. Колись його ставили під іконами, прете зараз ставлять на покуті святкового столу.
“Головний атрибут Надвечір’я Різдва – дідух, – каже кандидат історичних наук та етнограф Олена Щербань в інтерв’ю порталу “Всвіті”. – Колись його виготовляли з останніх колосків на полі, а зв’язувала його вся родина. Вплітали в нього колоски пшениці, ячменю та вівса, бажаючи усім рідним здоров’я”.
Особливим ритуалом Святвечору вважається прикрашання святкового столу. У давнину стіл застилали соломою, а підлогу хати сіном – це символізувало ясла, на які клали народженого Ісуса.
“Уся родина повинна стежити, аби суха трава була м’якенькою без колючих гострих стебел, щоб ніхто в родині не сварився”, – наголошує етнограф Микола Кавацюк в матеріалі порталу “Всвіті”.
Господар дому першим сідає за стіл і запалює свічку, яка символізує безсмертя та світло. Першою куштують кутю – головну окрасу столу, яка дістала назву “багата кутя”, адже крім неї господині готують ще одинадцять пісних страв. Звідси ще одна назва Надвечір’я Христового – Багата вечеря. Кутю готують переважно з пшеничної крупи з додаванням родзинок, меду та маку. Проте кожна господиня чи господар по своєму модифікує рецепт, прагнучи його в такий спосіб удосконалити. Хтось – же просто наслідує старовинний родинний рецепт. Далі можна коштувати решту страв. Святкове наповнення столу у різних регіонах України на Святвечір відрізняється, однак незмінним лишається кількість страв, яких має бути дванадцять.
“12 – цифра сакральна. Бо є 12 місяців у році, 12 апостолів з Ісусом Христом. А ще 12 страв символізують підсумок року. Люди трудилися, а тепер усі разом споживають плоди своєї праці”, – пояснює етнограф Микола Кавацюк читачам порталу “Всвіті”.
Не забувають у цей вечір і про душі померлих родичів. Сідаючи на стілець чи на лавку варто дмухнути на те місце — “щоб не привалити собою мертвої душі”, бо в цей вечір мертві душі блукають скрізь, і можуть сісти всюди: на лавах, на вікнах, на столі та під ним.
Після Святої вечері прибирати зі столу наїдки не можна аж до ранку, а навпаки, – стіл варто доповнити новими смаколиками. За повір’ям померлі родичі приходять, щоб скоштувати Святої вечері. У пам’ять про своїх померлих родичів наші пращури ставили для них кутю та узвар на вікнах, розкидали варений біб по кутках.
Ворожіння на Святвечір – традиція давня, однак стверджувати, що люди її наслідують й досі – складно. Особливо активно колись ворожили дівчата. Приміром, щоб завжди лишатися молодою та рум’яною, – вмивали обличчя калиновим соком, а щоб “побачити свою долю” розплітали волосся, брали в руки хліб та тричі обійшовши оселю дивилися у вікно, де мав показатися “він”. На Лівобережній Україні юнаки та юнки робили для правого чобота вустілки з сіна, що лежало на покуті, а напередодні Нового року її клали під подушку, промовляючи: “Хто мені судиться, той сю ніч присниться”.
Народні прикмети на 6 січня
– На багату кутю зоряне небо – кури добре нестимуться і вродить горох.
– Місячна ніч – чекайте врожаю на баштани.
– Ожеледь на деревах – вродять горіхи й садовина.
– Сніг іде – врожай на яблука.
– Якщо 6 січня на небі видно Чумацький шлях, значить, літо буде теплим.
– Якщо у Святвечір попаритися в лазні, то це дасть людині захист від хворіб на весь майбутній рік.
Що можна робити 6 січня
– Попросіть вибачення у всіх, кого ви образили, а також пробачте тих, хто раніше ображав вас. Кажуть, що саме цього дня вибачитися і забути образу простіше.
– Щоб уникнути трауру, варто одягати ошатний та світлий одяг. Це дозволить не накликати траур.
– Не забудьте цього вечора пом’янути покійних.
– Загадайте у різдвяну ніч бажання. За повір’ям, усе задумане цього дня здійснюється. Особливо, якщо зробити це, вийшовши на вулицю і побачивши падаючу зірку.
Що не можна робити 6 січня
1. Не можна сідати до столу поки не зійде перша різдвяна зірка.
2. У Святвечір не можна займатися шиттям на рукоділлям.
3. Не виносьте цього дня з дому сміття.
4. Не сідайте до Святої Вечері в чорному одязі.
5. Не забороняйте колядникам колядувати у вашій оселі. Якщо не впустите колядників – від вас піде успіх, якщо ж впустите – чекайте достатку та процвітання.
Шукайте деталі в групі Facebook