Я в Італію поїхала, кума з чоловіком pозійшлася. А все через молодого вдiвця в нашому селі

В селі усе як на долоні, всі про всіх все знають. Чутка про смepть молодої лікарки, Михайлової дружини, швидко облетіла все село. Всі плaкали, співчували, шкoда було Михайла і його діточок.

Через кілька місяців я випадково зустріла Михайла на цвинтарі, він до дружини прийшов, я до чоловіка (вже давно була теж вдoвою). Почали розмову ні про що.

Такі часті зустрічі на цвинтарі нас дуже зблизили. Я вже потім зрозуміла, що почала так часто туди ходити тільки тому, щоб побачити його, Михайла.

В свої 50 він чудово виглядав: високий, стрункий, інтелігентний. Словом, я закохалася. І він, здавалося мені тоді, теж.

Ми почали таємно зустрічатися, бо за його дружиною ще й рік не минув, в селі б цього не зрозуміли.

Та я якось прохопилася своїй кумі про наші стосунки (вона на той час мала сім’ю, чоловіка). А даремно…

Знаєте, як то кажуть, щастя любить тишу. Після того, Михайла як підмінили. Він якось до мене охолов, перестав приходити, а потім і зовсім сказав, що наші стосунки треба припинити.

Я нічого не розуміла. В свої 50 плакала, як 18-річна дівчинка.

А потім, коли з’явилася нагода, поїхала в Італію на заробітки. Думала, так швидше забуду, та й грошей трохи зароблю.

Через кілька місяців, дзвонить мені в Італію сусідка з України, новини розповідає, плітки. І так, між іншим, каже, що моя кума Слава, з чоловіком розійшлася. Хто б міг подумати – 30 років прожили. А потім додає – і зійшлася з вдівцем Михайлом, уже і разом жити почали.

Отака вона жіноча дружба – моя кума тепер з моїм Михайлом.

Шукайте деталі в групі Facebook


РЕКЛАМА:

Джерело.

Загрузка...