Попри те, що судова реформа провалена, її й далі активно реалізовують. Вища кваліфікаційна комісія повністю дискредитована, а повноваження половини її складу, включно з головою Сергієм Козьяковим під великим питанням. Але вона продовжує перевіряти суддів, залишаючи на посадах сотні не доброчесних осіб. На це витрачаються величезні ресурси та наші з вами кошти.
Нагадаємо, що відповідно до судової реформи ВККС повинна перевірити кожного чинного суддю, яких в Україні понад 5,5 тисяч. Усі некомпетентні чи недоброчесні мають бути звільнені, а ті, хто підтвердив відповідність займаній посаді отримують значне підвищення зарплати та право на довічне суддівство.
Такою була мета судової реформи. Але Комісія перетворила оцінювання на імітацію, а сам процес став нагадувати простий конвеєр, який легко проходили не доброчесні. Громадська рада неодноразово вказувала на усі недоліки такого оцінювання та вимагала їх усунення. Натомість Кваліфікаційна комісія проігнорувала ці вимоги й фактично усунула громадськість від перевірки суддів.
Як наслідок, абсолютна більшість суддів успішно проходить оцінювання і лише 4% отримали рекомендацію на звільнення. Фактично звільнено за проблеми з доброчесністю лише 15 суддів. Але ж насправді не доброчесних суддів у рази більше. Лише за останні два місяці Громадська рада надіслала у Комісію 165 обґрунтованих висновків про недоброчесність суддів.
Чим займається Громадська рада доброчесності?Громадська рада доброчесності збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо суддів, а потім робить висновок щодо його або її доброчесності. Якщо ж кандидат на посаду судді, на думку Громадської ради, не доброчесний, то відповідне рішення передають до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Однак у більшості випадків судді ВККС не дослухаються до висновків членів Громадської ради. Відтак чимало не доброчесних суддів залишаються на своїх посадах.
Як ви думаєте, скільки з цих 165 суддів отримали рекомендацію на звільнення? Нуль, повний нуль, нульове очищення. І це дуже показово. Раніше Комісія демонструвала якісь одиничні звільнення. Але після усіх скандалів і провалу конкурсу до Верховного суду їй вже втрачати нічого. Тому взято курс на протягування максимальної кількості негідників у мантіях.
Але може Громадська рада незаслужено ставить під сумнів доброчесність суддів. Розберімось разом. Я наведу лише декілька свіжих прикладів. Вільчинський Олександр Ванадійович є головою Вінницького окружного адміністративного суду. Вперше був призначений на цю посаду у часи правління Януковича.
Після Революції гідності знову намагався переобратись головою, але громадськість активно протестувала й очільником суду став інший суддя. А вже у 2015 році пан Вільчинський повернув собі посаду голови суду, попри усі протести громадськості.
До слова, суддю пов’язують з Володимиром Гройсманом, проте він заперечує будь-які зв’язки з прем’єр-міністром. З майном в Олександра Ванадійовича все як у стандартного судді. Тобто у нього “майже нічого немає”. Якщо ж вірити його деклараціям, то до 2016 року він навіть житла не мав – ні у власності, ні у користуванні. Очевидно, що це неправда. Суддя просто порушив правила декларування.
Але після того, як він вдруге очолив суд з житлом у сім’ї судді стало значно краще, навіть у деклараціях. Живе Вільчинський у розкішному маєтку площею 631 кв.м. у частині Вінниці, яку місцеві називають «Царським селом». Звісно, що цей будинок оформлений не на суддю, а на його маму.
У 2018 році дружина Вільчинського стає власницею нової квартири в елітній частині Києва на вулиці Кахи Бендукідзе. На сайтах нерухомості ціни на схожі квартири у цьому будинку стартують від 4,5 мільйонів гривень. А от суддя у декларації стверджує, що придбали її за 1,5 мільйона, тобто у три рази дешевше. Це теж стандартний для суддів талант – купувати дешево дуже дорогі речі.
У кожного члена сім’ї Вільчинського є власне авто. Навіть 20-річна дочка нещодавно купила собі Мерседес S класу, середня ринкова вартість якого 25 тисяч доларів. До речі, пан Вільчинський був одним з гостей на відомому святкуванні дня народження заступника голови Окружного адміністративного суду Києва Євгена Аблова.
Окрім Вільчинського там були Сергій Ківалов, Анатолій Матіос, а також одразу троє членів Кваліфікаційної комісії – Сергій Козьяков, Тарас Лукаш та Володимир Бутенко. До слова, той же Бутенко був головуючим у колегії, яка перевіряла Вільчинського.
Зрозуміло, що він не може бути об’єктивним при перевірці судді, з яким разом святкував на закритій вечірці. Але і Бутенко, і Вільчинський вдали, що жодного конфлікту інтересів тут немає. Звісно, що колегія визнала суддю абсолютно доброчесним. Цілком можливо, що його доля вирішувалась не у залі засідань, а за святковим столом на дні народження Аблова.
Інша суддя з Голосіївського суду Тетяна Шевченко відома тим, що засуджувала невинних під час Революції Гідності. Вона відправила за ґрати побитого і затриманого “Беркутівцями” активіста. Жодних доказів його вини не було, але для судді це не мало значення.
Шукайте деталі в групі Facebook