“Коли моя подруга дізнається, що я збираюся на якийсь захід або в гості, то завжди мене запитує:
– Чи буде тобі там кого обійняти?
– Так, буде.
– Тоді це гарний захід, йди.
Вона мене довго цього вчила: не ходити туди, де не зможу нікого щиро обійняти. Ні чоловіків, ні жінок, ні дітей. Де не мої люди, де в повітрі інші інтереси. Хороший критерій, коли не знаєш, варто йти чи ні. І її голос звучить у моїй голові кожен раз, коли я приймаю рішення. І кожен раз потім я переконуюся, що зробила правильний вибір.
Отримала від неї сьогодні повідомлення:
– Тобі завтра буде кого обійняти?
– Буде, – відповідаю.
– Це добре, отже, тоді і свято буде.
І це таки правда.
Головне в цьому житті – щоб було кого обійняти…”
Тамріко Шолі
Так вже повелося, що в цьому світі є “наші” і “не наші” люди. “Не наші” – не означає погані, чи не гідні, ні. Просто нам з ними не комфортно, не затишно, тісно…
Нам прото не по дорозі…
І нічого з цим не вдієш.
А є “наші” люди… Рідні, теплі, із запахом дому, яких так і хочеться міцно-міцно обійняти! І довго-довго не відпускати з обіймів…
Не розтрачайте себе на “не своїх” осіб. Краще проведіть цей час в обіймах рідної, близької людини.
Шукайте деталі в групі Facebook