Суд у Бангладеш засудив одразу 16 людей до смертної кари за вбивство 19-річної Нусрат Джахан Рафі, яка пожалілася в поліцію на домагання з боку директора свого навчального закладу. Серед засуджених – сам директор, дві однокласниці Нусрат і двоє керівників місцевого відділення правлячої партії.
У квітні ученицю облили гасом і підпалили на даху школи. За кілька днів до цього вона написала заяву в поліцію, пожалівшись на домагання з боку директора.
Жорстоке вбивство, здійснене в маленькому містечку Фені, що у 160 кілометрах від столиці, сколихнуло всю країну: різними регіонами пройшла хвиля демонстрацій з вимогою правосуддя.
Судовий процес над 16 обвинувачуваними проходив у прискореному режимі, хоча зазвичай такі справи розглядаються роками. Прокурор Хафез Ахмед назвав це свідченням того, що у Бангладеш “вбивство нікому не зійде з рук”.
Адвокати засуджених пообіцяли подати апеляцію на судовий вирок.
Слідство у справі про загибель Нусрат Джахан Рафі викрило цілу змову за участю кількох впливових чоловіків, а також однокласниць дівчини. Їхньою метою було змусити її мовчати.
Троє вчителів медресе (мусульманський навчальний заклад), зокрема і директор Сірадж Уд Дула, а також двоє керівників місцевого відділення правлячої партії “Ліга Авамі” були серед тих, кого суд визнав винними у вбивстві.
Поліція твердить, що директор, якого поліція затримала ще після заяви Нусрат про домагання, віддав наказ розправитися з ученицею, поки перебував у в’язниці.
Як з’ясувалося, кілька поліцейських також співпрацювали з цими людьми і допомагали їм, розповсюджуючи хибну інформацію про те, що Нусрат наклала на себе руки, а не стала жертвою вбивства. Цих поліцейських на лаві підсудних не було.
Родина Нусрат перебуває під захистом правоохоронців, повідомляє місцева преса. У березні, коли їхня донька розповіла родичам про домагання з боку директора школи, вони підтримали її рішення звернутися в поліцію.
У Бангладеш смертна кара здійснюється через повішення.
Гнів, сльози і боротьба за справедливість
Акбар Хоссейн, кореспондент Бенгальської служби BBC
Коли суддя оголошував вирок, кілька підсудних розревілися. Інші почали вигукувати: “Нас засудили, це несправедливо!”.
Але у Бангладеш найчастіше саме жінки і дівчата – такі як Нусрат – мають справу з несправедливістю правоохоронної системи.
Сексуальні домагання в навчальних закладах країни – і навіть у релігійних школах – широко розповсюджене явище. А ті, хто наважується говорити про них відкрито, платять за це високу ціну.
Що сталося з ученицею?
6 квітня 2019 року Нусрат покликали вийти на дах школи. За 11 днів до цього вона написала в поліцію заяву на директора, в якій повідомила, що він неодноразово викликав її у свій кабінет і торкався її у неприпустимий спосіб.
На даху дівчину оточили кілька людей в чадрах – традиційному мусульманському одязі, який повністю вкриває тіло: відкритою залишається лише щілина для очей. Вони почали вимагати від Нусрат, аби вона забрала заяву з поліції.
Коли дівчина відмовилася це робити, її облили гасом і підпалили.
За даними поліції, вбивці сподівалися, що це виглядатиме як самогубство. Проте Нусрат зуміла втекти і навіть дістатися дому.
Розуміючи, що вона навряд чи виживе, Нусрат попросила свого брата записати на мобільний телефон її звернення.
“Вчитель торкався мене. Я буду боротися проти таких злочинів до останнього подиху”, – сказала дівчина і назвала імена тих, хто напав на неї на даху школи.
Нусрат отримала опіки 80% поверхні тіла. Вона померла 10 квітня, через чотири дні після нападу.
Домагання у Бангладеш
Повідомлення про сексуальні домагання у Бангладеш нікого не дивують: за даними правозахисної організації ActionAid, 80% жінок, що працюють у швейній промисловості (а це провідна галузь економіки країни), пережили самі або були свідками сексуального насильства на роботі.
Проте говорити про це відкрито не прийнято: це просто небезпечно. Жертв насильства і домагань, як правило, піддають осуду і цькуванню у власних общинах, переслідують – в інтернеті та реальному житті, – і нерідко б’ють.
Вчинок Нусрат був дуже нетиповим для Бангладеш. У відділку її заяву зняли на мобільний телефон – зрештою запис потрапив у ЗМІ.
Проте після загибелі Нусрат на вулиці вийшли не лише її прибічники, а й ті, хто став на захист директора школи – вони вимагали випустити його на волю.
Втім, масовішими були саме протести з вимогою покарати винних у злочині: демонстрації пройшли всією країною.
Прем’єр-міністр Шейх Хасіна тоді публічно пообіцяла: “Жоден злочинець не уникне кримінального переслідування”.
Шукайте деталі в групі Facebook