«Ми не заразні»: жителі села на Буковині лякаються подружжя, що повернулося з Китаю

Минулої п’ятниці до редакції “МБ” зателефонувала староста села Долиняни, що на Хотинщині, Валентина Дудчак. Жінка повідомила, що 12 лютого додому з Китаю повернулася сім’я Думанських. Й односельчани в розпачі, бояться з ними спілкуватися, бо, мовляв, немає гарантії, що вони не хворі на коронавірус. У селі виникла напруга. Ми побували на місці події.

Бояться пускати дітей до школи

– У Валентини та її чоловіка Андрія є двоє дітей: чотирирічний син Назарій, хворий на церебральний параліч, та старша дочка Ангеліна, яка навчається у третьому класі нашої школи, – розповідає Валентина Дудчак. – З дитиною у них біда. Вже декілька разів були у китайських лікарів. Люди жертвували на лікування гроші, причому не лише з нашого села. Кошти на лікування хлопчика потрібні чималі, а Думанські не в силі їх самі заробити. Наскільки знаю, вони повернулися з Китаю 12 лютого вночі чи зранку. Односельчани сполошилися. Бояться, що Думанські можуть бути заражені коронавірусом.

Люди приходять до мене й вимагають, аби Думанських медики ізолювали й з’ясували, чи ті не інфіковані смертельною хворобою. Наш сімейний лікар Володимир Брицький сказав, що ті були далеко від Уханя, китайського міста, де виявили збудник цього захворювання. То ж навряди чи Думанські заразилися ним. Зверталася я й до нашого дільничного, щоби поліція допомогла. Він порушив це питання перед керівництвом, але йому відповіли, що не мають вказівок, що робити в таких випадках.

Медики в районі сказали, що теж не знають, що робити. Галина Думанська написала в соцмережах, що мала підвищену температуру, але то, мовляв, від хвилювання. Також, кажуть, що вони чомусь летіли з Китаю через три країни – Малайзію, Арабські Емірати та Вірменію. Районний інфекціоніст нас заспокоїла, мовляв, все буде добре. Заступник голови Недобоївської громади, куди ми входимо, Анатолій Мигалатюк теж вдарив на сполох. Приїхали лікарі з Хотина та Чернівців у спеціальних костюмах, немов космонавти, й відвідали Думанських. Коли люди їх побачили, то ще більше перелякалися. Подумали, що це не просто так: видно, Думанські й справді інфіковані.

– Та справа навіть не в цьому, – продовжує староста села. – Найбільше мене обурює те, що вже стільки часу минуло від виявлення коронавірусу, а в Україні досі не готові боротися з цим захворюванням. Не знаю, як в інших областях, але на Буковині відповідні служби бездіяльні. Дехто з керівників хотів би й утаїти наш випадок, принаймні, один із них вимагав від мене, вірніше, випитував на підвищених тонах, про що я розмовляла з журналістами.

Спілкувалися ми й з батьками тих дітей, які навчаються в одному класі з дочкою Думанських. Назватися не захотіли, але сказали, що в школі немає навчання через Ангеліну, але про це директорка просила нікому не говорити, а посилатися на карантин через грип. Насправді ж батьки не хочуть відправляти дітей на навчання, щоби ті, мовляв, не заразилися коронавірусом. І так триватиме доти, доки не буде остаточних результатів щодо обстеження родини Думанських.

– Це неправда, з четвертого по сьоме лютого у нас був карантин, хворих на ГРВІ є двадцять учнів, якщо кількість хворих збільшиться, то знову навчання не буде, всього ж у нашій школі навчається 104 учні, – розповіла Валентина Пелехата, директорка місцевої школи. – Батьки були в Недобоївцях на зборах. Там перед ними виступила Тетяна Солодка, головна лікарка Хотинського центру первинної медичної допомоги, яка повідомила, що вона на 99 відсотків впевнена в тому, що Думанські не інфіковані коронавірусом, тобто є здоровими. Взяті проби – біоматеріали, лікарі відправили до Києва, а результати досліджень будуть у вівторок (наша зустріч відбулася 14 лютого, тобто у п’ятницю, – авт.).

“Від нас сахаються, як від чуми”

Родина Думанських живе на околиці Долинян. У селі говорили, що вона, нібито перебуває на карантині в Чернівцях. Але коли ми зайшли на подвір’я, з хати вибігла дівчинка й притьмом кинулася до літньої кухні. Звідти вийшла господиня, 27-річна Галина Думанська, за нею – її чоловік Андрій.

– Думаю, хто це до нас завітав, бо сюди ніхто не заходить, від нас сахаються, як від чуми, – каже Галина. – Не були ні староста села, ні директор школи.
За словами Думанських, їхній син має невроджений дитячий церебральний параліч, а травму він отримав під час народження нібито від непрофесійності хотинських акушерів. В Україні немає лікарів, за словами батьків, які би могли малого поставити на ноги. На одному з сайтів батьки знайшли адресу китайської клініки, яка успішно лікує ДЦП.

– Китайці своїх дітей з такою недугою лікують змалку й безкоштовно, – продовжує Галина Думанська. – Ми їхали туди вже вчетверте. Перший курс лікування тривав місяць. Після другого курсу наш синочок почав говорити. Є прогрес. Курс лікування вартує 300 тисяч гривень. Ми вдячні всім, хто нам допомагає й допомагають. Лікувалися ми у місті Юньчень, що у провінції Шаньсі, в якому проживає майже п’ять мільйонів осіб. Це за тисячу кілометрів від Уханя. Коли ми довідалися про коронавірус, то вирішили повертатися додому. Знайома українка порадила електронкою заповнити анкету й відіслати в МЗС Китаю, але відповіді ми так і не отримали. Українські літаки забирали додому лише наших туристів. В Юньчені, в який би заклад не зайшов, скажімо, в магазин, обов’язково міряють температуру й видають маски. Є дешеві одноразові маски, вартістю 10 гривень, й тривалого використання вартістю 150 гривень. Летіли ми за маршрутом Юнчень –Шанхай – Куала-Лумпур (Малайзія) – Доха (Катар) – Київ. Це вартувало 34 тисячі гривень.

Ми зекономили 13 тисяч, бо могли летіти іншим маршрутом за 47 тисяч гривень. У Борисполі нас ніхто не обстежував, перевіряють на коронавірус тоді, коли температура тіла сягає 37,5 градусів. Вдома до нас телефонував Падурару (Юрій Падурару, начальник відділу Чернівецького лабораторного центру, – авт.), питав, як наше самопочуття. Я просила, щоб він приїхав й зробив аналізи на грип та коронавірус. Почувши, що у нас немає жодних показників – підвищеної температури, кашлю, які характерні для коронавірусу – він відмовився від цього. Але я дуже просила, бо люди в селі хвилювалися. Він телефонував до Києва й отримав дозвіл на обстеження. Потім Юрій Падурару приїхав з Тетяною Солодкою, й вони взяли мазки з ротової порожнини у нас чотирьох. Грипу у нас немає.. Наразі про результати обстежень ми нічого не знаємо, ніби то будуть у вівторок, 18 лютого. У літаку перебувало до 100 пасажирів, в тому числі й китайці. Їх теж ніхто не обстежував, у салоні постійно працювала вентиляція. Школа ж наша оголосила карантин через грип, а не через нас.

– Біоматеріали ми відправили в “Центр громадського здоров’я” МОЗ України. Там є вірусологічна лабораторія, спеціалісти якої й здійснюють дослідження. Наразі результатів ще немає, – констатує Юрій Падурару, лікарка-епідеміологиня, завідувачка відділення Чернівецького обласного лабораторного центру. – Моя думка така, що сім’я Думанських не є джерелом інфекції. Люди здорові, тому їхнім односельчанам нічого хвилюватися. Ми, зі свого боку, готуємося до боротьби з коронавірусом: читаємо, готуємо матеріали, закупляємо відповідний спецодяг, облаштовуємо відповідне приміщення. Наразі на теренах Буковини хворих на коронавірус немає.

Що думають лікарі й посадовці

Борис Тодуров, відомий кардіохірург:

– Україна не готова лікувати коронавірус – ні морально, ні фізично. У нас немає управлінської вертикалі, яка могла би локалізувати процеси у разі поширення недуги на нашу територію. Відколи закрили санепідемстанції, у нашій країні з епідеміями борються лише ентузіасти. Вимірювання температури в аеропортах – це не є системним підходом, оскільки є питання, що робити із людиною, в якої виявлять високу температуру.

І як транспортувати хворих, у яких, ймовірно, є коронавірус, як швидко діагностувати цей вірус, як швидко із ним боротися. Інфіковані коронавірусом помирають від пневмонії. Нині лікувати тотальну пневмонію радикально, так, щоб врятувати людину, можна лише за допомогою екстракорпоральної мембранної оксигенції. Коли легені вже взагалі не дихають, то немає сенсу підключати людину до системи штучної вентиляції.

У цьому випадку людину підключають до штучної легені – оксигенатора. У такому стані тримають людину місяць. Щотижня оксигенатор потрібно змінювати, він забивається. Та один оксигенатор коштує 40 тисяч гривень. А таких апаратів в Україні є стільки, скільки пальців на одній руці.

Михайло Радуцький, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я

– В Україні сьогодні повністю підготовлені 5772 ліжка інтенсивної терапії, забезпечені оксигенаторами для лікування хворих із коронавірусом. За потреби, будуть розгорнуті резервні ліжка.


РЕКЛАМА:

Джерело.

Загрузка...